COCAIN Эквадор Cocaine Боливия Удомля

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Yo yo, вэлкам эврибади! Сегодня я хочу рассказать вам невероятную хистори! Эта хистори про мой путь от зависимости кокаина до то, как я стал директором.

Все началось с того, что я познакомился с этим парнем, называется он Джейсон. У него были все закладки и связи, а самое главное - он был настоящим наркоманом, как и я. Мы с ним быстро сблизились и стали открывать друг другу все свои маленькие секреты. И одним из таких секретов была моя тайная любовь к кокаину.

Кокаин - это наша зеленая наркота, наш способ расслабиться и забыть о всем. Было как-то раз, когда Джейсон рассказал мне про новую партию кокаина, которую он только что привез из-за границы. И тут меня осенило! Может, я смогу выйти из грязи и стать директором с этим кокаином?

Я закупился всеми двадцатью граммами, которые у Джейсона были в наличии. Он меня предупредил, что это была особенно чистая партия, и что нужно быть осторожным. И я взял его слова на веру.

Когда я держал в руках эту белую порошок, меня охватила смесь возбуждения и страха. Я знал, что смогу заработать на этом и покончить с наркотиками. И вот я сделал первый шаг.

Первое, что я решил сделать, это соблазнить директора нашей компании. Я знал, что он не прочь наглотаться колес и провести вечер в спокойной обстановке. А уж если еще и кокаин в игру вступит, то он точно не устоит! Я пригласил его на встречу в ресторан, и там предложил ему немного поразвлечься, чтобы облегчить долгий рабочий день.

Он полез было возражать, но когда я достал магическую субстанцию, все его сомнения рассеялись. Он закатил глаза и проглотил кокаин. Я безжалостно использовал эту ситуацию для своей пользы. Я рассказал ему про свою зависимость, про все то, что я могу сделать с кокаином, и пока я пил свой любимый коктейль с героином, я удовлетворенно смотрел, как его представление о моей личности кардинально меняется.

Мы провели пару часов вместе, и даже закурили коноплю в бонге, чтобы полностью отрешиться от реальности. Казалось, что все под контролем - я успешно втянул директора в наше безумие. В конце вечера он спросил меня, что мне нужно, чтобы я оставил свою зависимость и начал работать в компании.

Я улыбнулся и сказал, что я хочу быть директором. Он удивленно взглянул на меня и сказал, что это возможно. Следующего дня он нанимал меня на должность заместителя директора, и через год я смог доказать свою ценность и стать директором.

И вот теперь я здесь - директором компании, успешным предпринимателем и образцом для молодежи.

Так что друзья, не бойтесь мечтать и бороться за свои цели. Все возможно, даже если начинаешь с конца.